Дослідження показало, що дитячі drip paintings більше схожі на роботи Джексона Поллока, ніж картини дорослих. Це відкриття, опубліковане у журналі Frontiers in Physics, вказує на те, що роботи дітей, коли їх аналізують через призму фракталів, мають ближчу схожість із стилем Поллока. Причина цього може полягати у фізіології художника, зокрема у певній незграбності, що стосується балансу.
Річард Тейлор, фізик з Університету Орегон, виявив фрактальні патерни в drip paintings Поллока ще у 2001 році. Його гіпотеза викликала суперечки серед мистецтвознавців та фізиків. У 2006 році інші дослідники заявили, що його методи «сильно зіпсовані» і «не мають достатнього діапазону масштабів для визнання як фрактал». Проте у 2015 році Тейлор спирався на машинне навчання, яке показало 93% точності у відрізненні справжніх робіт Поллока від підробок. Нещодавно він представив нову статтю, де точність досягла 99%.
Крім того, інші дослідники також виявляли фізику у роботах Поллока. Наприклад, у 2011 році стаття у Physics Today описала, як художник використовував «скручувальну нестабільність» у своїх картинах, що пояснює, як в’язка рідина може складатися на себе, подібно до того, як кленовий сироп ллється на млинці.