На будівельному майданчику в Помпеях підтвердили рецепт римського бетону. Команда вчених з Массачусетського технологічного інституту (MIT) знову звернулася до аналізу зразків, зібраних на нововиявленій території, що підтвердило використання технології “гарячого змішування” з вапном, про яку йшлося в їх попередніх дослідженнях.
У новій статті, опублікованій в журналі Nature Communications, науковці зазначили, що римський бетон, подібно до сучасного портландцементу, складається з напіврідкого розчину та агрегату. Однак замість дрібного піску римляни використовували великі камені або цеглу.
Відомий римський архітектор Вітрувій у своєму творі De architectura (близько 30 року н.е.) описав, як будувати бетонні стіни для поховальних споруд, які могли б витримати час. Він рекомендував товщину стін не менше двох футів і використання вапняку та вулканічних матеріалів.
Адмір Масік, екологічний інженер з MIT, вивчає римський бетон вже кілька років. У 2023 році його команда проаналізувала зразки бетонних стін з Привернума, зосередившись на білих мінеральних шматочках, відомих як “вапняні уламки”. Вони встановили, що римляни свідомо використовували “гаряче змішування”, що надавало бетону здатність до самовідновлення. Це означає, що при появі тріщин в бетоні, ці уламки реагують з водою, що сприяє заповненню тріщин новим кальцієм.